• 5.1. Фактори розвитку
• 5.2. Фактори гальмування
• 5.3. Роль держави
• 5.4. Культурні обмеження

5.1. Фактори розвитку

• Людський капітал. Це в тій чи іншій формі найчастіше згадуваний в експертному опитуванні окремий чинник розвитку галузі. Багато респондентів вважає, що країна має потужну базу людського ресурсу, починаючи від населення з високим рівнем комп’ютерної грамотності, закінчуючи спеціалістами, розробниками та носіями нових технологій, а також потужною спільнотою учасників галузі та необхідною інфраструктурою. Наявність людського капіталу — передумова того, що галузь розвиватиметься за будь-яких сценаріїв. Що більше Україна матиме власного людського капіталу, то швидше розвиватиметься галузь віртуальних активів.
• Активна позиція держави. Це ціла група чинників, які, складені разом, найчастіше траплялися серед відповідей респондентів під час експертного опитування. Отже, експерти вважають, що для розвитку екосистеми держава повинна:
• передусім легалізувати галузь, тобто запровадити регулювання, оподаткування, механізми протидії відмиванню грошей, гарантії від шахрайства тощо. Це дасть початковий поштовх для розвитку, і ведення бізнесу в галузі стане безпечнішим та привабливішим. Отже, в даному випадку будь- яке регулювання — це краще, ніж жодного регулювання;
• ухвалити якісне, чітке та зрозуміле регулювання. Це необхідна основа. До неї можуть бути різні доповнення. Одні вважають, що для галузі краще, щоб регулювання було мінімальним, ліберальним, а держава надмірно не контролювала процеси, а краще, щоб не намагалася на них вплинути взагалі. Інші переконані, що держава повинна законодавчо підтримувати галузь, надавати їй преференції на кшталт податкових пільг, спрощених умов реєстрації, ведення, закриття бізнесу, створити «пісочницю» для відпрацювання відносин між державою та галуззю тощо. На думку кількох респондентів, вагомим чинником розвитку галузі віртуальних активів є оподаткування: воно повинно бути лояльним до галузі, адекватним, конкурентним, ліберальним, можливо, навіть стимулюючим;
• проводити цифровізацію послуг і процесів у державному управлінні (відкриті інтегровані реєстри, е-гривня як цифрова валюта центрального банку, цифровізовані державні послуги тощо) та просувати її (токенізацію активів, смарт-контракти, електронний документообіг, цифровізацію процесів в організаціях) у всій економіці в усіх можливих напрямках. У цьому процесі кілька опитаних виокремили конструктивну роль Міністерства цифрової трансформації, але й зауважили, що можна й потрібно робити більше.
• «Домашнє завдання» держави. Важливий чинник розвитку галузі — класичний набір тих реформ, які усунуть перешкоди для розвитку всієї економіки України. На рівні з рештою економіки галузь потребує верховенства права, захисту інвесторів та прав власності, якісної роботи судової системи, зниження корупції, вільного руху капіталу, дерегуляції, а також безпеки ведення бізнесу та якісної боротьби із шахрайством. Кожна реформа, що дозволить просунутися в цих питаннях, позитивно вплине на розвиток галузі.
• Інфраструктура. Розвиток віртуальних активів критично залежить від розвитку відповідної інфраструктури, починаючи від фізичної, платіжної, закінчуючи інституційною. Потрібно покращувати якість сигналу мобільного інтернету, запроваджувати зв’язок 5G, забезпечити якомога повніше покриття країни широкосмуговим інтернет-зв’язком. Віртуальні активи повинні бути визнані засобом платежу й увійти в повсякденне життя українців, що передбачає розвиток необхідної платіжної інфраструктури. Що більше сервісів прийматимуть криптовалюти, то більше населення ними цікавитиметься.
• Взаємодія із традиційним фінансовим сектором. Певний поштовх для розвитку галузь отримала завдяки слабкості фондового ринку, невеликому розміру фінансового сектору та недовірі населення до банків. Але, очевидно, потенціал впливу цього чинника на подальший розвиток екосистеми доволі обмежений. Тому на даному етапі новий поштовх могла б надати інтеграція віртуальних активів із традиційним фінансовим сектором, зокрема, створення шлюзів з фіатними грошима, запровадження технологій блокчейну в банківський сектор, цифровізація фінансового ринку, спрощення виходу на фінансовий ринок надавачів послуг із галузі віртуальних активів.
• Освітній фактор. Що більше люди володіють критичним обсягом інформації про галузь, то більше користуватимуться її продуктами. Потрібно інформувати широкі маси населення про можливості віртуальних активів, навчати працівників компаній, державних службовців користуватися цифровими продуктами, широко запровадити цифрову освіту, зокрема через національні освітні програми. У той же час потрібно розвивати нішеву професійну підготовку, яка б дозволила готувати для галузі спеціалістів високого рівня, зокрема візіонерів із продуктовою культурою. Деякі респонденти вважають, що на сьогодні українці мають високий рівень комп’ютерної грамотності, що вже само по собі є сприятливим чинником розвитку галузі. Однак цей рівень слід системно підвищувати й робити це незалежно від ступеня участі держави.
• Деструктивні фактори. Кілька респондентів зазначили, що вагомими чинниками розвитку галузі є можливість відмивати брудні гроші та не платити податки, велика тіньова економіка, недовіра до держави, конспіраційні мотиви тощо. Поза сумнівом, усі ці фактори помітно вплинули на розвиток галузі на ранніх етапах, але наскільки великим є потенціал їхнього впливу на подальший розвиток?
• Енергетичний фактор. Дешева, доступна електроенергія позитивно впливає на галузь, зокрема це стосується майнінгу. Стимулювання розвитку енергетики, у першу чергу відновлюваної, ухвалення законодавства, яке здешевить електроенергію для майнінгу та дата-центрів, може дати поштовх для розвитку відповідних сегментів екосистеми.

Дмитро Зяблов, засновник ТОВ «БіМайнер»

Якщо йдеться про ринок конкретно України (як написано у назві), то один із факторів, який суттєво може вплинути на результат, — державна політика щодо регулювання ринку електроенергії (маємо на увазі пряме та «непряме» регулювання, як-от «схеми Ахметова-Коломойського» із дотаціями). Чому так? Тому що: а) перша цифрова криптовалюта, біткоїн, радше за все залишиться першою та протягом наступних 10 років видобуватиметься у процесі майнінгу, де в собівартості процесу вартість електроенергії становить від 30 до 80%; б) в Україні є 15 атомних енергоблоків — 10-е місце у світі та 5-е у Європі за кількістю ядерних реакторів. При цьому в Європі електроенергія для підприємств у 2-2,5 рази дешевша, ніж в Україні, через схеми Ахметова-Коломойського із дотаціями вугільних шахт та ТЕЦ.

5.2. Фактори гальмування

В основному чинники гальмування є дзеркальним відображенням чинників розвитку. Однак частота згадок респондентів про окремі з них принципово відрізняється від частоти згадок про їхні відображення. З цього можна робити висновок про важливість того чи іншого фактора.

• Несприятливий інвестиційний клімат. Це найчастіше згадувана група чинників гальмування розвитку галузі. Про них було згадано у відповідях кожного другого респондента чи респондентки. Надмірний тиск силових та контролюючих органів, незахищеність інвесторів та прав власності, корупція, слабкий судоустрій, відсутність верховенства права, — ось давні хронічні проблеми всієї економіки України, які також обмежують розвиток галузі віртуальних активів. Звідси випливають негативний імідж країни, високі ризики роботи в ній, брак переваг реєстрації в українській юрисдикції. 40 Наслідок — еміграція фахівців, робота на інші юрисдикції, що теж обмежує розвиток галузі.
• Регулювання. Цей обмежувальний чинник назвали кожні двоє із п’яти респондентів. Одні вказують на відсутність належного регулювання та чітких правил гри, другі — на низьку якість наявного регулювання, треті — на надмірне регулювання та постійні спроби держави втручатися в роботу галузі.
• Слабка держава. Цю групу факторів виокремив кожен третій опитаний. У ній найчастіше згадується нерозуміння галузі державою, низька компетентність чиновників, регуляторів, низький рівень суб’єктності. Крім цього, чимало експертів бачить державу як надмірно консервативну, інертну, забюрократизовану, нездатну та немотивовану запроваджувати нові технології. Дехто очікує від держави стимулювання та сприяння розвитку галузі і вважає відсутність стимулів перешкодою для поступу. Деякі опитані виокремили ще одну важливу грань слабкості держави: відсутність єдиного бачення та стратегії розвитку галузі в політиків та регуляторів. Очевидно, цей чинник перешкоджає усуненню інших значних перешкод для розвитку галузі.
• Освіта та просвіта. Чимало респондентів вважають, що більшість людей не розуміє переваг віртуальних активів, не знає про них достатньо. У країні низький рівень фінансової та комп’ютерної грамотності, цифрової освіти та освіченості взагалі. Це поєднується з гострою нестачею просвітницької діяльності як державного, так приватного походження. З іншого боку, чимало громадян сприймає віртуальні активи як аналог фінансових пірамід, їхня волатильність неприйнятна для багатьох, тому тримаються від них подалі, — це також важливий обмежувальний чинник для розвитку галузі.
• Слабка інфраструктура. Погане інтернет-покриття, слабкі електро- та інтернет-мережі — це ті чинники, які фізично обмежують розвиток галузі.
• Фінансовий сектор. У цій групі факторів найбільше згадок про занадто жорсткий фінансовий моніторинг і складні процедури комплаєнсу, що вкрай ускладнює роботу з віртуальними активами. Це зумовлено поганою репутацією віртуальних активів через їх використання в сірому та чорному секторах економіки.
• З цікавих факторів, названих один-два рази, варто згадати кілька. По-перше, Україна має вузький ринок для послуг галузі, що зумовлено низьким рівнем доходів та заощаджень населення. Тож щоб галузь розвивалася, вона повинна працювати на весь світ, а з цим є певні проблеми, бо український бізнес не має достатньо відкритого доступу до глобальної економіки, йому бракує вільного руху капіталу. По-друге, в Україні триває війна, яка може загостритися. По-третє, у нашій країні занадто багато недовіри: до влади, держави, банків, усього нового. Можливо, це фактор інерційності та надмірної вимушеної консервативності багатьох людей, який має обмежувальну дію й на галузь. По-четверте, на думку кількох респондентів, відсутність доступу до дешевої електроенергії також стримує розвиток віртуальних активів.

Сергій Васильчук, засновник atticlab.net

Регуляція бізнесу й капіталу перевищила розумні межі та зробила з банків податкових агентів, які застосовують презумпцію винуватості до підприємців. А програмісти винайшли паралельну фінансову систему, тільки без банків. Тому банки залишаться з пенсіонерами та колгоспниками.

5.3. Роль держави

На першій живій зустрічі питання про роль держави в розвитку екосистеми віртуальних активів в Україні викликало чи не найбільш палкі дискусії. Це загрожувало формуванню спільного бачення майбутнього, тому виникла потреба узгодити позиції. Узгодження відбулося у дві ітерації. Під час онлайн консультацій невелике коло експертів, поділившись на групи, шукало відповідь на питання, як держава може стати ресурсом для розвитку галузі віртуальних активів, що держава повинна і чого не має робити для розвитку галузі віртуальних активів? Групове обговорення дало наступні результати.

Що повинна робити держава

Катерина Олійник, партнер Arzinger Law Office

Через обмежену емісію біткоїнів енерговитрати на майнінг збільшуються, що підвищує потребу в енергії та попит на відповідне обладнання (виробництво якого може бути неекологічним). Відтак, для продовження стабільного зростання галузі віртуальних активів можливе запровадження регулювання та обмеження виробництва обладнання, створення стимулів для впровадження «зеленого майнінгу», що, відповідно, призведе до регулювання галузі.

Чого не повинна робити держава

• Втручатися в економічну діяльність та комерційні процеси, смарт-контракти тощо.
• Використовувати схеми, які перетворюють країну на криптовалютну «помийну яму».
• Створювати штучні бар’єри та вводити жорсткі заборони.
• Відносити операції з віртуальними активами до ризикових і моніторити кожен крок.
• Безпідставно вилучати обладнання.
• Працювати на ринку як бізнес, створювати державні монополії на певні продукти.

Відставати від світу в контексті регулювання, регулювати те, з чим може впоратися сам ринок. Друга ітерація — експертне опитування. Експертів запитали, якою має бути оптимальна роль держави для прискореного розвитку сектору віртуальних активів в Україні. Ось узагальнені результати. На думку респондентів, держава повинна робити наступне (у дужках кількість голосів):

Роман Сульжик, фінансовий експерт, колишній трейдер JP Morgan / Deutsche Bank

Основна проблема із законом про віртуальні активи полягає в тому що у країні може виникнути «регуляторний арбітраж»: замість того, щоб НБУ або НКЦПФР регулювали ці активи, створюється новий регулятор, який з дуже низьким бар'єром для входу дозволить гравцям надавати послуги населенню на ринку криптовалют. Це може привести до того, що за допомогою нескрупульозних посередників люди зможуть здійснювати фіктивні операції й отримувати практично будь-які прибутки або збитки, які вони потім використовуватимуть для введення в банківську систему грошей, отриманих незаконним шляхом. Такий сценарій можна порівняти з ситуацією, коли так звані «сміттєві папери» використовувалися для того, щоб наповнювати баланси фінансових компаній активами, що не мали реальної вартості. Це може створити величезні проблеми для банківської системи та, якщо такі лазівки почнуть використовуватися у промислових масштабах, потенційно призвести до санкцій проти України з боку світових фінансових регуляторів. Вихід із ситуації — значне збільшення відповідальності, зокрема фінансової, гравців, що надають послуги на ринку криптовалют, і повна передача регулювання НБУ/НКЦПФР, щоб уникнути регуляторного арбітражу та використати накопичений досвід регулювання в галузі фінансів.

5.4. Культурні обмеження

Розмірковуючи про культурні обмеження, учасники форсайту зазначили наступне:

• Найсуттєвішим культурним обмеженням є консерватизм українців: несприйняття, страх та спротив новому й незрозумілому, відсутність бажання вчитися та змінюватися, цифрова неосвіченість, скептицизм, відсутність гнучкості, динамічності. Одна зі сторін цього консерватизму — надання переваги цінностям, що мають матеріальну форму (особливо нерухомість, умовно «цегла»), а документам — паперовим, а не електронним. Чимало респондентів вважають такий консерватизм притаманним передусім старшому поколінню, інші приписують його окремим соціальним групам чи звинувачують російський вплив.
• Недовіра у суспільстві як до держави, так і до нових соціальних інституцій — звідси нездатність домовлятися та діяти разом. Недовіра до держави теоретично може зіграти позитивну роль у розвитку віртуальних активів, але вона супроводжується недовірою й до інших суб’єктів (з іншого боку, недовіра до держави стримуватиме трансформацію ринку із «сірого» у прозорий). Між іншим, це призводить до зберігання грошей не в банку, а «в банці», до недовіри до будь-яких інвестиційних інструментів через побоювання шахрайства (треба зазначити, що українці мають підстави не довіряти після фінансових пірамід 1990-х, численних фінансових криз та падіння банків у 2014-2015 роках).
• Водночас певною частиною населення рухає прагнення швидкого й легкого збагачення (у тому числі за рахунок інших). Це підживлюватиме нову хвилю шахрайства, що паразитує на низькій фінансовій та цифровій грамотності, та авантюризму серед певної частини громадян. З іншого боку, у громадян, не схильних до авантюризму, може сформуватися враження, що віртуальні активи — це суцільна сфера шахрайства або щось схоже на казино, і певні медіа підживлюють такі уявлення.
• Патерналізм, звичка покладатися на когось іншого для вирішення власних нагальних проблем життя. У поєднанні з недовірою до держави патерналізм створює підстави для глибокої кризи, оскільки незрозуміло, хто ж тоді піклуватиметься, та підживлює український варіант неофеодалізму.
• Толерантність до корупції, звичка не сплачувати податки мають двозначний вплив на розвиток віртуальних активів: з одного боку, вони начебто сприяють йому, з іншого — гальмують прозорий розвиток і підкріплюють уявлення про корумпованість сфери.
• Низька фінансова та цифрова грамотність, як зазначалося, є суттєвою перешкодою розвитку віртуальних активів. До цього додається відсутність традиції саморозвитку, навчання протягом усього життя. Низький рівень заощаджень сформований не лише недостатньою фінансовою грамотністю, а й відсутністю інструментів та слабкістю відповідних інституцій (когось це штовхає до ризикованих операцій), а також загальною бідністю населення.
• Зневіра в можливості позитивних змін, у кращому майбутньому не сприяє поширенню інновацій та довгостроковому мисленню, натомість підживлює авантюризм, недалекоглядність та прагнення швидких результатів.
• Водночас меншість респондентів вважає, що на шляху розвитку віртуальних активів в Україні немає культурних перешкод чи обмежень.