- 1. Нові світові реалії: пошук балансу між відкритістю і контролем ринку. Ключова суперечність
- 2. Український потенціал, проблеми та обмеження
- 3. Пошук цільової моделі регуляції в рамках ключової суперечності
- 4. Спільне бачення і дорожня карта розвитку
Форсайт «Віртуальні активи в Україні — 2030» став своєрідним концертом інтелектуального джазу. Жоден із його учасників не знав заздалегідь своєї «партії», а тільки мав за плечима свій специфічний життєвий досвід та високу мотивацію. Спільний рух до мети дозволив не лише вирішити завдання, що стояли перед учасниками проєкту, а й паралельно зібрати дуже багато інформації, яка робить цілісною картину сьогодення й перспектив екосистеми віртуальних активів в Україні. Далі у формі тез наведено основні висновки з форсайту.
1. Нові світові реалії: пошук балансу між відкритістю і контролем ринку. Ключова суперечність
1.1. Розвиток технологічного пакету криптотехнологій у поєднанні з глобалізацією, лібералізацією, цифровізацією та віртуалізацією світової економіки запустив формування глобальної сфери віртуальних активів. Це породжує нові глобальні спільноти, бізнес-моделі, а також технологічні та фінансові інструменти їх обслуговування.
1.2. З іншого боку, держави намагаються поставити під контроль цей глобальний рух. Посилення регуляції, комплаєнс-процедур, контролю активів та грошових потоків, економічні війни та спричинені ними протекціонізм і санкції, а також посилення контролю над особистістю, запровадження соціальних рейтингів тощо відбувається під гаслом безпеки, але загрожує економічним та громадянським свободам.
1.3. На тлі такого протистояння виникатимуть глобальні спільноти, які не погоджуються із загальноприйнятим балансом «Свобода-Безпека» й намагаються вийти із зони «Безпеки», побудованої державами, у зону «Свободи». Цей рух підживлюється також політичною нестабільністю та кризою довіри. Такі спільноти потребуватимуть спеціальних механізмів забезпечення свого існування, а держави намагатимуться взяти їх під контроль чи оголосити поза законом, хоча ефективність цього процесу важко передбачити.
1.4. Суперечність між цінностями Свободи та Безпеки є ключовою суперечністю, що визначає підходи до регуляції сфери віртуальних активів.
1.5. Розвиток, розмір, швидкість, можливості — усі ці атрибути екосистеми віртуальних активів прямо пропорційні до ступеня свободи, який матимуть її учасники. Ризики, втрати, кризи, глибина падіння — ці властивості галузі обернено пропорційні до ступеня безпеки середовища, в якому працюватимуть її учасники.
1.6. У цих умовах кожній країні доводиться самостійно шукати баланс між відкритістю ринку, що дозволяє залучати інвестиції у сферу віртуальних активів, та контролем, що стримує проникнення «брудних» грошей. Занадто високий рівень відкритості 76 призведе до перетворення країни на країну-вигнанця (технічний інструмент глобальної тіньової економіки). Занадто високий рівень контролю позбавить країну перспектив на світовому ринку та помножить на нуль її наявний потенціал.
1.7. Екосистема віртуальних активів потребує правил, які б задавали певний баланс між свободою та безпекою, уникаючи полюсів. У випадку вдалого знаходження цього балансу сфера віртуальних активів може дати великий виграш економіці, суспільству та кожному окремому громадянину.
2. Український потенціал, проблеми та обмеження
2.1. Україна має величезну перевагу у формі людського капіталу, включаючи спільноту розробників та інших учасників екосистеми. Окрім того, саме слабкість регулювання та наявність тіньової економіки стали запорукою прискореного розвитку цієї сфери в Україні дотепер. Іншим позитивним фактором є бажання певної частини урядовців та політиків запровадити прозорі правила гри, що нададуть Україні значну перевагу як юрисдикції з найкращими умовами ведення бізнесу в цій сфері.
2.2. Водночас є невиконане «домашнє завдання» України, пов’язане зі встановленням верховенства права, зниженням рівня корупції, приборканням свавілля правоохоронних органів, збільшенням захисту інвесторів тощо. Звідси випливають негативний імідж країни, високі ризики роботи в ній, брак переваг реєстрації в українській юрисдикції.
2.4. Утім, є розуміння, що відсталі країни можуть надолужити змарновані роки та вийти вперед винятково на хвилі технологій нового покоління.
2.5. Україна завжди була фронтіром, прикордонням. А прикордоння — це місце, де тестують моделі, що не працюють у центрі. Цим воно й багатіє. Складність моделей, які нам треба напрацювати, полягає в тому, що віртуальні активи — ультрановітня екосистема. Увесь ринок віртуальних активів дуже далекий від насичення та зрілості, він розвивається в усіх країнах паралельно. Це означає, що в України є шанс не наздоганяти, а бути попереду багатьох та навіть встановлювати тренди.
3. Пошук цільової моделі регуляції в рамках ключової суперечності
3.1. Держава як інституція існує для того, щоби встановити баланс між інтересами сильних, які можуть себе захистити, і слабких, які потребують захисту. Свобода неможлива без безпеки, без правил, яких усі дотримуються.
3.2. Регуляція, як правило, з’являється внаслідок непоправних втрат, яких зазнає суспільство за її відсутності.
3.3. Найбільш імовірно, що в найближчі 10 років ми житимемо у країні з не дуже якісною юрисдикцією. Тому є дуже високий ризик, що турбота про безпеку перетвориться на профанацію, адже існує довгий шлейф негативних прецедентів державного регулювання.
3.4. Сьогодні проблема галузі віртуальних активів полягає в тому, що немає регуляції. Існує вільне поле, куди заходить найсильніший.
3.5. Важлива не відсутність правил, а відсутність тих, хто править. І безпека, і свобода передбачають набір правил гри. Питання в тому, хто є джерелом цього набору правил?
3.6. Якщо регуляція виникатиме з попиту та закріплятиме ті відносини, які склалися у природний спосіб, то вона буде адекватною. Найкращий підхід — коли правила встановлює свідома, самоорганізована спільнота. Правила повинні народжуватися шляхом прозорого діалогу. Ринкова спільнота повинна виробити оптимальну регуляцію та запропонувати її державі для затвердження. Держава повинна фіксувати, а не диктувати волю.
3.7. Далекоглядний підхід передбачає закладання певного рівня свободи в регулювання, щоб розвиток галузі не був штучно обмеженим. Особливо це важливо на поточному етапі.
3.8. Природність, прозорість, інтеграція, конкурентоздатність — ось чотири ключові принципи, які повинні лягти в основу регуляції екосистеми віртуальних активів.
3.9. Еволюційний розвиток екосистеми та смарт-держава (гнучке регулювання) — підходи до подолання дихотомії між свободою і безпекою.
4. Спільне бачення і дорожня карта розвитку
4.1. Спільне бачення майбутнього екосистеми віртуальних активів — потужний мотиваційний та консолідаційний чинник для учасників екосистеми й усіх, хто вболіває за розвиток України.
4.2. Напрацьована дорожня карта — доволі амбітний стратегічний план розвитку екосистеми віртуальних активів. Активна меншість визначила напрямок руху, але пасивна більшість визначає його темп. Результати залежатимуть від того, чи широкі верстви громадян розумітимуть, що таке віртуальні активи та як з ними мати справу, чи матимуть необхідну інформацію, достатній рівень добробуту, освіченості, грамотності та довіри до цієї системи.
4.3. Створення робочих груп, які надалі працюватимуть над втіленням у життя положень форсайту, — це прояв «Я-позиції» учасників дослідження та ознака формування проактивної спільноти.
4.4. Для розвитку ринку віртуальних активів надзвичайно важливі системні стратегічні комунікації, спрямовані на ряд ключових цільових авдиторій та побудовані на принципах прозорості, зрозумілості та просвітництва.
Віртуальні активи — це одна з технологічних екосистем у світі, що має найбільші темпи зростання. В Україні ринок віртуальних активів у відриві від державного регулювання функціонує з 2013 року. За цей короткий проміжок часу учасники індустрії встигли напрацювати достатній досвід й експертизу та зарекомендувати нашу країну на глобальному ринку. Водночас подальше зростання нової індустрії в Україні більшою мірою залежатиме від забезпечення належних заходів підтримки з боку держави. Це також означає, що регулювання молодої галузі повинно бути проактивним та конкурентоспроможним, якщо ми дійсно хочемо зробити Україну привабливою для вітчизняних та іноземних компаній, що спеціалізуються на віртуальних активах, і таким чином залучити інвестиції. Ми достеменно не знаємо майбутнього. Але маємо дуже багато для того, щоб Україна досягла успіху в ньому.
Форсайт «Віртуальні активи в Україні — 2030» показав це. Ми маємо чималий перелік переваг, сильних сторін. У нас є усвідомлення своїх слабких сторін, а це перший крок до того, щоб їх пом’якшити, якщо не позбутися назавжди. Перед нами відкрилося величезне вікно історичних можливостей, якими ми прагнемо скористатися. А тепер завдяки форсайту ми маємо план дій, необхідний для прямування шляхом до успіху. Але головне — нам вдалося сформувати команду мотивованих професіоналів, які поведуть країну цим шляхом.